 В рамках Тижня дитячого читання познайомили з онлайн довідкою "Древня пам'ятка українського народу", на сторінці фейсбук.
Українська Першокнига — Пересопницьке Євангеліє — унікальна пам’ятка, яка засвідчила ще у XVI ст. прагнення нашого народу читати і чути Святе Письмо рідною мовою. Її дістають зі сховища лише раз на кілька років. Але це абсолютно виправдано через її вік та її виняткову цінність. Вона стала незмінним атрибутом усіх президентських інавгурацій, які знала Україна. Пересопницьке Євангеліє з’явилося завдяки жінці — княгині Анастасії Заславській-Гольшанській, яка після смерті свого чоловіка прийняла чернецтво, стала ігуменею і благословила ченців на переклад Євангелія із книжної церковнослов’янської на зрозумілу для простого люду тогочасну народну українську мову. Вона була замовником, організатором та фундатором проекту. Про творців Книги дізнаємося із самого рукопису: у Колофоні докладно описується коло людей, причетних до його створення. Писарями були монахи Григорій та Михайло, а також учень писаря Михайла. Імена художників Пересопницького Євангелія залишились невідомими. Оскільки книгою активно користувалися впродовж століть, оправу рукопису довелося міняти кілька разів. Ту, що дійшла до нас, було виготовлено у 1701 р., коли гетьман Іван Мазепа вирішив подарувати Євангеліє Переяславському кафедральному собору, який він побудував та прикрасив власним коштом. тПід час Другої світової війни книгу вивезли до Уфи, де вона зберігалася у приміщенні історико-краєзнавчого музею. У повоєнні роки видання повернулося на батьківщину, до Києва. Довго лежало на звалищі під сходами в одному з приміщень Києво-Печерської лаври, поки його не ідентифікували. У 1948 р. передали на зберігання до теперішнього Інститут рукопису Національної бібліотеки України ім. В. Вернадського, де пам’ятка зберігається і донині |